|
Зміст інтернет-журналу "Чорний шлях" Від редактора Михайло Каменюк. Як на перше побачення.
Я дуже сподіваюся, що наш журнал, любий читачу, ми творитимемо з тобою спільно, сукупно. Маю надію, що прихильники з української діаспори радо представлять у ньому свою творчість - як заокеанської, так і з пострадянської діаспори. Будемо дослухатися до всіх слушних думок і пропозицій. У нашого інтернетвидання поки що єдиний спонсор. Це Вінницьке відділення Укртелекому, яке люб"язно надало нам змогу користуватися окремим, сказати б, творчим сайтом. Сподіваємося, що з часом спонсорів побільшає. Може, не для кожного, хто не подолянин, буде з"ясованим одне питання: чому саме "Чорний шлях"? Цей шлях вікопомний для нас, українських правобережців. Це ним гнали ординці у неволю Роксолану та її подруг, ним ми їздили торгувати до Європи, женучи своїх круторогих волів на торжища її міст, при ньому бунтував легендарний Кармалюк, ним цікавився Тарас Шевченко, проїжджаючи колись до Кам"янця-Подільського, квапився Оноре де Бальзак у Верхівню з Парижу до свого безсмертного кохання - Евеліни Ганської, це його покрадьки смертоносними ночами переступали вояки Степана Бандери, вибиті з героїчних Карпат військами НКВС одразу після війни, відтіснені в пастки чужого їм Поділля…І було, і було…І ще буде. Чорний шлях на Поділлі, обтулений липами і запашними криницями, вабить у затишок дібров, до привітних озер і заповідних місць. Зарубцювався він, як давній шрам на тілі старого козака. В ньому наше важке, як чорноземна борозна, минуле, але в ньому - і наша слава та гордість. Чорний шлях. Стрічай нас, спражних і заблукалих, наївних і закоханих, романтичних і розчарованих, окрилених і бажаючих спочинку! Ми йдемо. Усі. І ніколи не зарости тобі будяччям, Чорний шляше! |
|
|
Здрастуй, близький і далекий читачу! З глибоким хвилюванням пишу ці перші слова, звертаючись до тебе. Бо за чималі роки своєї праці в журналістиці, літературі ще не доводилося мені впорядковувати, редагувати інтернет-видання. Але того вимагає час. Час вимагає чимось таки долати наші сьогочасні українські нестатки ( зокрема, на кошти, папір), щоби достатньо представити невсипуще, золотоносне, дзвінке і нічим незаміниме українське слово повсюди, як того воно заслуговує.